Проект "Вірш солдату"



Обласний проект «ВІРШ СОЛДАТУ»

Запрошуємо усіх майстрів слова долучитися до проекту «Вірш солдату». Бійці, що беруть участь у АТО на Сході України, потребують нашої підтримки! Теплі слова, що йдуть від серця, підтримують бойовий дух наших хлопців та приведуть їх до перемоги! Збірку поезій, видану за результатами проекту, кожен солдат зможе носити з собою у кишені біля серця.
Підтримаймо наших героїв! Нехай кожен із них знає, що ми ними пишаємося та чекаємо на їхнє повернення!


Стовбур Каріна

Коли закінчиться війна

Моя чарівна Батьківщина!
Квітуча, сонцем оповита.
Ми всі – немов одна родина,
І кращої немає в світі.

Твій щирий голос правди і свободи
Лунає все гучніше крізь віки.
А дух величного народу
Заповнює мої думки.

Що ж сталося з тобою, моя ненько?
Чому сини твої так швидко полягли?
І через що ти сльози ллєш частенько,
Благаючи про мир на цій землі?

Я твердо знаю: так не має бути.
І вірю в те, що день настане
Коли ми всі щасливо будем жити,
Не згадуючи цих подій обману.

Рідненька, ти для мене диво!
Найкращої на всій Землі нема.
І посміхнешся ти щасливо,
Коли закінчиться війна…




Лист на фронт

Пишу я лист захиснику Вітчизни.
В цей час, коли ненависна війна
Натрапила зненацька у родини
 Де мир і злагода завжди були сповна.

На цій землі, благословенній Богом,
Омріяній віками у піснях,
Тужливо серце плаче монологом,
Солдати падають в боях.

Страшенна мить спинилася війною,
Забравши сотні тисяч душ.
Скажи, чому це сталося з тобою?
Для чого тебе нищать все чимдуж?

Я все ніяк не можу зрозуміти
Кому потрібна ця війна?!
Чим завинили наші діти?
Тривога в серці не мина…

Лунає гучно гуркіт канонади.
Жахливі постріли навкруг.
Довкола височіють барикади.
Хіба ж так ходять в гості, друг?

Чому сусід, засліплений війною,
Холоднокровно нищить наш народ?
Настане мир, але ж якой ціною?
Ціною смерті, болі та скорбот.

Та, переживши ці нестерпні муки,
Ми з вами назавжди тепер чужі.
 Натомість, пам'ятають хай онуки
Незламність духу та нескореність душі.





Тищенко Іван Панасович
Солдате, тебе чекає  мати


Солдате, тебе чекає мати,

Дружина і маленьке дитя.

Так хочуть всі тебе обняти.

Вони сумують за твоє життя.



Солдате, тебе чекає мати,

Чекає вся засмучена рідня.

Тебе всі друзі хочуть привітати.

І в цім стараюсь це зробить і я.



Хай кріпнуть мужність, Ваша сила!

Хай буде мир і спокій на землі!

Хай молиться та матір, що хрестила,

Коли були в дитинстві Ви малі.



Ми вдячні Вам, наші сини, онуки,

Хай Ваша слава не вмира  віки!

Так хочеться потиснуть Ваші руки,

Одіти перемоги всім вінки.



Котляр Юля
Лист солдату.

Пишу тобі мій невідомий брат
В цю нелегку для нас усіх годину 
Звання ти маєш горде-
Ти солдат і захищаєш рідну Україну.
Всім своїм  серцем
Хочу побажати я,
Щоб швидше ви додому повертались,
І щоб жахливі вибухи війни
Ваших сімей ніколи не торкались.
Ви знайте, що ми молимось за вас-
Болять серця і душі плачуть тихо,
Так боляче брати мої за те:
Що стільки душ забрало чорне лихо.
Прошу вас, повертайтеся живі-
Ми вас чекаємо,
Ви тільки повертайтесь,
Не віддавайте молодих війні
Ми вірим в вас брати
Ви не здавайтесь.




   Віримо!   

Солдате милий, тобі ж бо  непідвладний час,
І неважливо, скільки тобі років.
Та на війну пішов ти , щоб захистити нас,
І ти щодня від смерті лиш за кілька кроків.

Упевнено бійці в руках стискають автомати –
Їм в очі дивляться потужні танки, БТР.
Та ворога теж народила  жінка – мати.
Й хіба жадала, щоб син Вкраїну з карти стер ?

Солдате милий,покинув отчий ти поріг,
Не знаючи, що ж завтра у країні буде.
Чому ж ворожа техніка, а не моріг ,
Рідній  землі   нашій жорстоко давить груди?

Солдате милий, безстрашний ти наш захисник,
Герой, син нашої стражденної  Вкраїни!
Віримо тобі – все зробиш, щоб ворог зник!..
Й зціляться рани, зарубцюються руїни.

Солдати милі. Вас дома з нетерпінням ждуть.
А ви пильнуєте на ворога в засаді.
Віримо Вам – перемога й мирні дні прийдуть.
І Вас усіх в цивільному всі  бачить раді.

Л.  Лигун



     Лист захиснику
 Вам пишу,  незнайомі  солдати.
Довго думала – варто писати чи ні?
Захистіть ви старого, дитину та мати.
Хай скоріше скінчаться війни тої дні.

Бо війна – кров, розруха, розлуки.
І нікому вона не потрібна із нас.
Не потрібні ті сльози та муки.
Подивіться, який став квітучий раніше  Донбас!

Міцно зброю тримайте в руках
Та найперше людьми залишайтесь.
Вас чекають рідні та близькі.
Всі живі додому повертайтесь.

Закінчиться війна, поступово загояться рани.
Тільки можна  хіба позабути тих болісних втрат?
Прийде час, і зватись ветераном
Буде кожний з вас, сьогоднішніх солдат.

                                                                                                   Т.Кожевнікова



« Під  яблунькою солоденькою
Сидів голубець з голубонькою,
Як летів ворон з чорної хмари,
Забив голуба – немає їй пари…»

Солдате, чуєш , як пронизливо
Звучать слова з народної балади?
Нехай твоя голубка, що чекає вдома,
З тобою  вічно дивиться на літні зорепади!
Нехай ніколи ворон чорнокрилий
На землю нашу більш не прилітає,
Про мир і спокій  родові людському
Красива жінка радісно співає!
Неси ж, голубе – солдате,
У світ лиш радість .
Білосніжна пташко,
За тебе молимось , посланець миру,
Хоч знаємо: здобути спокій  - дуже важко!
Твоя голубка вдома зачекалась,
І голуб’ята – діти ще малі сумують.
Ти повертайсь живий, здоровий,
Тебе там люблять і шанують.

«Мій голуб білий, ще й сизокрилий,
Нема кращого, як мій милий..»

Нестеренко Руслана



Комментариев нет:

Отправить комментарий