вторник, 10 марта 2015 г.

Сьогодні Гімну України - 150 років!



…Ця мелодія й слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» вже нікого не залишають байдужим. З нею щодня вмирають українці, й це вже не просто мелодія, слова, це – наша гордість, біль і багато-багато сліз. Очевидно, що двохсотлітній ювілей композитора  привернув до себе велику увагу громадськості.
     У березні 2015 року виповнюється 200 років від дня народження Михайла Вербицького та 150 років із часу першого публічного виконання національного гімну.
Відповідний указ підписав Президент України 12 січня цього року,
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна». Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4.
     Отримавши поширення на Західній Україні патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло Вербицький, ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами – 1865 почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.  У 1917-1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавчо не був затверджений, використовувалися  інші гімни.  У 1864 році на свято Івана Хрестителя в Перемишлі багатотисячний натовп слухав могутній хорал. На святі був тоді і львівський єпископ Тома Полянський, засновник першого українського театру у Львові. Він неабияк уподобав хорал і використав його (щоправда, з невеличкими змінами — пісня звучала як «Ще не вмерло Запоріжжя») в постановці оперети Карла Гайнца «Запорожці», якою 25 грудня 1864 року й відкрили театр. Пісня так припала до душі публіці, що її виконували на біс.
    А вже наступного ранку її співав увесь Львів. Ця пісня на музику Вербицького й стала гімном — спочатку Галичини, а потім і УНР. Злившись воєдино, слова і музика пісні одухотворювали покоління борців за волю України. Лише 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. А 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України».
 Лише за один останній рік гімн України звучав набагато частіше, ніж за всі роки Незалежності. І у дуже різному виконанні, починаючи від маленьких діток до бійців, які беруть участь в АТО. Він об’єднує і надихає українців у цей важкий час.

Комментариев нет:

Отправить комментарий