четверг, 29 января 2015 г.

День пам'яті Героїв Крут


  В серцях людських не  вмерли Крути

         Земля кипіла навкруги.

         Вмирало юне покоління…

         Послухай, стогне як коріння,

         Котре зрубали вороги.

29 січня 1918 року  відбувся бій на залізничній станції Крути, що розташована на Чернігівщині  уздовж лінії Бахмач – Київ.

         Понад 300 курсантів військової школи,студентів та гімназистів вступили у нерівний бій  із  значно переважаючим, добре озброєним і вишколеним противником і  стримували  на підступах до Києва величезну майже п’ятитисячну армію.  Бій був запеклим  і тривав декілька годин.  Молоді воїни билися  відчайдушно, виявляли зразки хоробрості.  Та сили були надто нерівні.  Розуміючи безвихідність свого становища, бійці студентського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі.  Крути, без сумніву, були, є і будуть, завдяки героїзмові молодих однією з найславетніших сторінок нашої історії.

         До цієї історичної дати в районній бібліотеці було проведено годину пам’яті 
« В серцях людських не вмерли Крути » та оформлено інформаційний стенд 
« Крути : пам’ятай їх подвиг», виготовлено буклет « Бій під Крутами – символ мужності та героїзму» .  Для ознайомлення читачів  розповсюджувались  закладки.  Памяті героїв Крут була присвячена відеопрезентація. В професійному аграрному ліцеї була проведена інформаційна хвилинка  « Памятай про  Крути».

                
                                                                                                           

суббота, 24 января 2015 г.

День Соборності України.



"І обнялися береги одного вічного народу"

День Соборності - свято України, що відзначається з 1999 року 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

22 січня 1918 року Україна проголосила себе на майдані Святої Софії у Києві самостійною, вільною державою. А через рік, 22 січня 1919 року, на цьому ж майдані, було проголошено злуку всіх українських земель в одну спільну Соборну Українську державу.
Ідея єдності нашої держави була однією з найзаповітніших мрій українців протягом багатьох століть.
Українці бажають бути тим народом, який має не тільки славну історію, але й власне, властиве лише йому, майбутнє. Щасливе майбутнє України можливе лише за умови духовної і політичної єдності.
До цієї дати у бібліотеці була оформлена книжкова виставка «Злука. Соборність.Воля».


 

четверг, 8 января 2015 г.

«Я для тебе горів, український народ»



До 80-річчя від дня народження В. Симоненка

"Можна все на світі вибирати, сину,

 вибрати не можна тільки Батьківщину"

8 січня 2015 року Україна відзначатиме вісімдесятиріччя з дня народження українського поета-шістдесятника, «витязя молодої української поезії» Василя Симоненка.

«Я українець. Оце і вся моя автобіографія», — ці слова Василя Симоненка можуть охарактеризувати його не тільки як людину, але й як поета, провідним мотивом творчості якого була любов до Батьківщини.

Поезiя Василя Симоненка вийшла з глибин народного життя, з мужностi народу, з його горя i героïчноï боротьби. Не судилося його таланту розкритися повнiстю, але те, що вiн створив, житиме вiчно. Простотою, щирiстю вислову, глибоким
проникненням у душу людини зачаровує поезiя В. Симоненка. Чита­ючи його твори, вiдчуваєш дух патрiотичноï самопожертви i непокори, могутнiй вибух пристрастi i гнiву, любовi i ненавистi.
Одержимий любов'ю до матерi-Украïни, вiн i нас закликає любити Вiтчиз­ну, дорожити нею.

 Художня палiтра поета багатюща. Вiн смiливо випробовував себе в рiзних жанрах. У його творчому доробку є i твори громадянськоï лiрики, й iнтимнi по­езiï.
Василь Симоненко
- тонкий лiрик. Його поезiï
- звернення до вiчних цiн­ностей людства: кохання, дружби, подружньоï вiрностi. ïх значущiсть у тому, що кожен знаходить у них своє, близько до серця приймає долю лiричних героïв.
Iз-пiд пера поета вийшли i дошкульнi сатиричнi епiтафiï, i твори такого улю­бленого народом жанру, як байка. Вiн також писав вiршованi жарти i казки для дiтей. Творчий дiапазон В. Симоненка досить широкий, про що свiдчить i по­езiя, i
художня проза.
Мудро сказав про мiсце i роль В. Симоненка в лiтературi, про значення його поезiï Олесь Гончар: "Серед лiтераторiв трапляються й такi, без яких ïхня доба могла б спокiйно обiйтись, нiчого iстотного не втративши. А є такi, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм i борiнь, вiдтворюють у собi самий дух епохи..." Саме дотаких митцiв i належить Василь Симоненко. Його творчiсть давно стала часткою нашого буття, часткою повiтря, яким ми ди­хаємо, i тих ландшафтiв, що нас чарують, i помислiв, якими живемо.
Не змеркла з лiтами зоря майстра поетичного слова. Є у його творчiм дороб­ку i те, що справедливо можна назвати класикою.
Уся його творчiсть просякну­та 
життєствердним настроєм:


Здрастуй, сонце, i здрастуй, вiтре!
Здрастуй, свiжосте нив!
Я воскрес, щоб iз вами жити
Пiд шаленством весняних злив.